Десятирічна Іванка — мешканка міста Тростянець, що на Сумщині. У руках вона тримає телефон, з яким пов’язана одна історія. На блокпості росіяни його у дівчинки відібрали. І на цьому б все могло скінчитися. Але!
Розвідувальний підрозділ 93 бригади Холодний Яр проводив операцію неподалік цього міста. У полон до наших хлопців потрапив механік-водій російських зс. При затриманні знайшли червоненький мобільний телефон, а також павербанк зі стразами. Окупант брехав, що це його речі.
Та у списку контактів були українські номери, підписані «татуся», «мамуля». Холодноярці почали телефонувати на ці номери.
Згадує мама Іванки Олена: «15 березня ми виїхали усією родиною евакуаційним коридором з Тростянця, на той час окупованого. Стояли у колоні, на своїй машині «шестірочці», були перелякані, бо за місто йшли бої.
Коли виїжджали з міста, на блокпосту російські військові ходили з картонною коробкою та відбирали телефони в усіх, хто їхав з міста, погрожуючи розстрілом. Вони кричали та залякували нас. Казали, нібито ми їх знімаємо.
Пройшло приблизно три дні, на мій номер зателефонували хлопці і спитали: це ви мамочка? Я відповіла — так. Дмитро з 93-ї бригади розповів, що вони у полоненого російського військового знайшли телефон. Питали, чи ми живі.
Я була така схвильована, що з початку не повірила, думала, що це якісь жарти. Іванка дуже плакала через те, що забрали телефон. І хоча мій чоловік сказав хлопцям залишити телефон собі, вони все одно відправили його нам Новою поштою».
