Наразі в місті відкрите лише одне кладовище, яке знаходиться на проспекті Гагаріна, 362. Втім, за певних умов також можливі поховання на шістьох цвинтарях, що офіційно вважаються закритими.
Відповідно до Закону України «Про поховання та похорону справу» поховання померлих на закритих кладовищах можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів цих місць. На закритих кладовищах здійснюють у середньому 340 поховань на рік. Про це нам повідомили у КП «Ритуал».
А на Кладовищі № 18 за перше півріччя 2021 року в Харкові поховали 4 334 померлих
Кладовище № 18 на проспекті Гагаріна, 362 відкрили у 2011 році. Тоді для його діяльності виділили 28,84 гектара землі. Надалі територію збільшували відповідно до кадастрової карти; наразі вона становить 51,72 гектара.
Ані в Харківській міськраді, ані в КП «Ритуал» не відповіли на запит «Накипіло» щодо кількості вільних місць на кладовищі. На супутникових знімках CNES, зроблених у 2021 році, видно, що 18-й цвинтар заповнено більш ніж на третину.
[metaslider id=”184571″]Проблему з вільними місцями на цвинтарях відзначають і в Харківській міськраді. Так, у «Програмі розвитку та реформування житлово-комунального господарства на 2010–2025 роки» цю проблему винесли на перше місце.
Як у Харківській міськраді збираються розв’язувати проблему з вільними місцями для поховань?
До 2025 року міськрада планує добудувати кладовище № 18 на проспекті Гагаріна. Із загальної території розміром 51,72 гектара наразі використовують 39,85 гектара.
Крім цього, в планах у міськради — будівництво нового цвинтаря. Проте станом на 9 серпня 2021 року даних про початок цього процесу немає, питання на сесіях міської ради не розглядалося. У системі ProZorro відсутні закупівлі на виконання технічної інвентаризації з метою виявлення вільних місць для поховання.
Та й взагалі: чи допоможе в розв’язанні проблеми будівництво нових кладовищ кожні 15 років? І чи вистачить у Харкові для цього землі?
Як це питання вирішують в інших країнах?
Проблема з відсутністю місць для поховання — загальносвітова. Країни застосовують різні підходи, виходячи з обставин та місцевих народних традицій.
Одне з рішень — повторне використання ділянок. Рештки похованих раніше людей закопують глибше в тій самій могилі, а на звільненому місці ховають нову людину.
Такий спосіб використовують у Німеччині, де поховання зарегульовані законом найбільше, ніж будь-де в Європі. У Німеччині поховання на кладовищі є обов’язковим, навіть якщо людину піддали кремації. Методом перепоховання влада країни намагається зупинити зростання розмірів цвинтарів.
У Греції та Іспанії сім’ї орендують склепи або ніші, де тіла розкладаються декілька років. Згодом прах перепоховують у загальних могильниках, а склеп можна використовувати повторно. Найчастіше склепи та ніші не належать конкретній сім’ї, після перепоховання їх може орендувати будь-хто охочий.
В Ізраїлі погодили створення підземних поховальних печер. Перший комплекс збудують у Єрусалимі. Це, в якомусь сенсі, повернення до старих традицій ізраїльського народу. У період Другого Храму тіла залишали в печерах, а потім рештки розміщали в нішах, вирізаних у стінах тунелів. Повертати ексгумації не планують, проте в тунелях знову відновлюють склепи. Незабаром розраховують відкрити першу секцію підземного комплексу, де у підсумку розмістять понад 20 тисяч тіл.
