Сучасна людина хоче виглядати стильно, носити зручний та гарний одяг. З іншого боку — надмірне споживацтво завдає удару як гаманцю, так і довкіллю.
Однією з альтернатив звичним торговельним центрам стали благодійні крамниці. Сюди можна принести власні речі та придбати хоча й не новий, але пристойний одяг за низькою ціною. Щоб перевірити, чи можна в подібному магазині зібрати новий образ, наша Діана Руда завітала в «Ясну річ». Знімальну групу зустріла комунікативна менеджерка Ірина Сальник. Почала з історичного екскурсу, зауважила: вперше подібні магазини з’явилися у Великій Британії ще в минулому сторіччі, а у нас ця практика лише зараз стає популярною.
«Ми, можна сказати, зібрали «бінго» в плані соціальної місії крамниці, адже вирішуємо кілька завдань. Це й екологічна проблема, бо на виробництво речей, на бавовну, поліестер витрачено велику кількість ресурсів. Також виконуємо просвітницьку місію: говоримо з людьми, надаємо їм поради, як подовжити життя одягу. У нас відбуваються різні майстер-класи ― як щось переробити, перешити, скомбінувати речі. І ще одна місія ― це, звісно, благодійність», ― перераховує Ірина.
Десь 90 відсотків речей, які приносять харків’яни, ідуть на благодійні цілі. Співробітниці крамниці їх сортують, а потім передають різноманітним громадським ініціативам. Серед них ― «Деполь», «100 відсотків життя», «Армія Спасіння», низка реабілітаційних центрів, організації, які допомагають багатодітним сім’ям, безпритульним, людям, що опинилися в складних життєвих обставинах тощо. До того ж у «Ясній речі» знайшли роботу і переселенка, і багатодітна мама, і літня жінка.
«Ми працюємо за бізнес-моделлю, коли одяг приносять самі люди. У нас є певні побажання ― речі мають бути чистими, сезонними. Це не має бути косметика, ношена білизна чи шкарпетки. Ми приймаємо широкий асортимент речей, від одягу та взуття — до аксесуарів, іграшок, дисків, дрібної робочої техніки, посуду, прикрас. Усе це нам дарують безплатно. 90% після сортування потрапляє в благодійні організації та фонди, або до приватних ініціатив, які допомагають людям. Зараз ми передаємо одяг до прифронтових територій через харківських волонтерів», ― розповідає менеджерка.
Ірина показує нам відділи магазину: чоловічий, жіночий, дитячий. У кожному можна знайти речі на будь-який смак. Там є класичні сорочки та сукні, спорядження для занять спортом і різноманітні іграшки, якими майже ніхто не грався. Продається одяг та взуття для зовсім маленьких дітей. Купувати такі речі саме в благодійних крамницях цілком раціонально, адже малюки швидко ростуть. Часом трапляється щось дивне та неочікуване: наприклад, іграшковий кенгуру, якого можна підняти лише удвох.
«Є весільна сукня, можна бюджетно заміж вийти, за 1 500 гривень. Ось візочки, крісло, бувають малесенькі меблі. Іноді приносять дивні речі, і дівчата викликають мене розібратися та гуртом думаємо, що то таке. Колись показали мені насіння гірчиці: не могли зрозуміти, що це. Там було англійською написано, і якісь маленькі зелені кавалочки. Це спеціальна гірчиця, яку сіють для відновлення ґрунту», ― згадує Ірина.
Такі крамниці дозволяють непогано зекономити. Наприклад, у «Ясній речі» продаються пристойні шоломи за 90 гривень, які у спеціалізованому магазині обійдуться в 500 гривень. Є відділ, де можна придбати наддешевий одяг. Ірина показує светр, піджак та нові брюки — і все це коштує всього по 50 гривень. Але це не означає, що одяг поганої якості: просто ці речі надто довго провисіли в основних відділах і були замінені на нові. А вже потім перекочували до ящиків.
«Ми отримуємо побажання від організацій, з якими співпрацюємо. Бувало, передавали речі на Донбас, у Гірське — а це мономісто, більшість людей працює в комунальних службах, їм потрібен практичний та міцний одяг. Багатодітні сім’ї просять канцтовари до школи. Наші дівчата знають, що кому треба: наприклад, що до реабілітаційного центру недоречно передавати взуття на високих підборах. Головне, щоби речі, які нам приносять, були цілі та чисті. У нас немає спеціальної людини, яка б відповідала за ремонт», — зазначає наша співрозмовниця.
Щоправда, люди інколи приносять речі в неналежному стані. Трапляється й відвертий непотріб. У таких випадках працівниці намагаються пояснити, що гарний стан речей — це відповідальність самих відвідувачів.
Ірина показує відділ, який наповнюють представники громадських організацій та ініціатив. Щоби потрапити туди, треба мати певну соціальну місію. Там присутні екологічні альтернативи одноразових товарів від Kharkiv zero waste або авторські записники від подруги крамниці Ольги. «Ясна річ» не робить націнок та не бере відсотків з продажу: виручені кошти повністю повертають власникам.
Наразі «Ясна річ» планує стати ще більш екологічною, відшукуючи нові можливості для переробки одягу. Але це непросте завдання, у світі залишається чимало проблем з утилізацією непотрібних речей. Звісно, є великі бренди, які обіцяють покупцям екологічно позбавитися зайвого одягу: або за просто так, або за знижки на нові речі. Але це виливається в банальний грінвошинг, «зелений камуфляж» як маркетингову стратегію: адже мета подібних ініціатив ― змусити людей купувати одяг частіше. І ніхто не знає, куди ці тонни старих речей потрапляють у кінцевому результаті.
