До Дня міста на майдані Свободи в Харкові відкривають фонтан. Ми вирішили поміркувати, чи завжди фонтан — безпрограшний варіант для міста, і чи можна його чимось замінити.
Сквер між університетськими корпусами реконструюють другий рік. За його благоустрій мерія боролася з архітекторами та урбаністами: влада планувала встановити в сквері 86-метрову стелу з ангелом і хрестом на верхівці. Незадоволені місцеві жителі жартівливо найменували монумент «одороблом». Через суд активісти відстояли публічний простір. Конкурс із вибору проєкту майбутнього пам’ятника скасували, роботи призупинили.
https://nakipelo.ua/uk/mitingi-peticii-sudy-kak-aktivisty-borjutsya-s-odoroblom/
Відтоді територію огородили високим зеленим парканом, періодично туди приїжджала техніка, завозила пісок і бетон. У липні заступник мера Ігор Терехов заявив, що каркас фонтану майже добудували та вже приступили до монтажу комунікацій. До 23 серпня все повинно бути готове.
Як виглядає новий фонтан
Новий фонтан у вигляді кілець. Фото: пресслужба Харківської міськради
Діаметр «сухого» фонтану — 36 метрів. Висоту водних струменів комунальники будуть регулювати залежно від погоди. У спеку планують знижувати тиск, щоби діти бігали територією. Землю навколо фонтану покриють плиткою. В алеї встановлять лавки та урни, облаштують газон. За інформацією ProZorro, повна реконструкція скверу обійдеться в суму понад 100 мільйонів гривень.
Після історії з «одороблом» стало зрозуміло: для харків’ян майдан Свободи — більше, ніж просто центр міста. Це символічне місце сили, епіцентр туризму, роботи, відпочинку, навчання, громадських акцій, флешмобів і мітингів. Тут Держпром межує з парковками, частина саду Шевченка відгороджують від майдану ятки з фаст-фудом, про війну нагадує намет Євромайдану напроти обладміністрації. Навколо шумлять екрани з рекламою, а у сквері гуляють «каразінські» студенти. Для будь-якого архітектора облаштування такої масштабної площі — складний виклик. Фонтан — гарне, але не єдине рішення. Він освіжає в спеку, але сам споживає багато води. На його установку й очищення підуть мільйони бюджетних грошей.
Уявіть: родич подарував вам на день народження величезну порцелянову статуетку, якийсь антикваріат. Підніс при всіх гостях, підкреслюючи її цінність. Але вам вона не здається унікальною, та й взагалі — навіщо вона потрібна? Але щоби родич не засмучувався, що подарував непотрібну річ, ви щоразу на сімейних святах дістаєте її з комори, ставите на видне місце, а після посиденьок ховаєте куди подалі.
Подарунок, з яким незрозуміло, що робити, — так про майбутній фонтан говорить Анастасія Палій, урбаністка й кураторка освітньої програми підготовчого відділення Харківської Школи Архітектури.
Вкотре під час вибору нового міського об’єкта у місцевих жителів не спитали: чи потрібен їм фонтан та який саме.
«Фонтан – видовищний інфопривід. Коли місту треба щось подарувати, для місцевої адміністрації це – проект “із зірочкою”. Якби в сквері поставили порожній амфітеатр, можливо, він не став би таким показовим, – розмірковує Анастасія. – Але спробуйте поставити фонтан в якомусь дворі. Напевно, люди не одразу погодяться, попросять обговорити інші ідеї. На такому прикладі вже зрозуміло, що не можна просто так раптово зайти на якусь місцевість і поставити там фонтан або будь-який інший об’єкт. До того ж у нас живе радянський страх, що люди опиняться у порожньому просторі. Треба обов’язково його наповнити скульптурами, фонтанами або лавочками».
Опитати людей — півсправи. Потрібна експертна оцінка території та архітектурні конкурси. Погляд із професійного боку допоміг би по-новому поставитися до майдану, вважає архітекторка, перша проректорка Харківської Школи Архітектури Олександра Нарижна.
«Хороші архітектурні бюро роблять кілька варіантів облаштування. У кожного з них є переваги й недоліки. Остаточний варіант вибирають після тестування і виявлення сильних і слабких сторін рішення з експертами або на публічних обговореннях з жителями, – пояснює спеціалістка. – Місце фонтану на площі Свободи – це головна пішохідна магістраль, де студенти йдуть з одного корпусу університету в інший. Це транзит, і фонтан по суті – перешкода на шляху».
Зараз у Харкові працюють понад 15 фонтанів:
- «Дзеркальний струмінь»;
- фонтан в Соборному сквері на Університетській Гірці;
- в сквері «Стрілка»;
- на Привокзальній площі;
- на майдані Героїв Небесної Сотні;
- фонтани «Олімпійський» і «Злітаючий» на Нових Будинках;
- в Олександрівському сквері на ХТЗ;
- у парку Перемоги;
- фонтан-Пам’ятник закоханим на майдані Архітекторів;
- фонтан «Кульбаба» в Молодіжному парку;
- фонтани «Сухий», «Грації», «Слоники, що грають» в Центральному парку культури і відпочинку;
- фонтан «Хмарка» в Саржиному Яру;
- фонтан Мистецтв на подвір’ї галереї «АВЕК»;
- фонтани «Кульбаби» на проспекті Правди;
- музичний фонтан у саду Шевченка;
- фонтани біля театрів (чотири об’єкти).
Земля нагрівається. Чому нас не врятують фонтани?
Вчені кліматичного центру Berkeley Earth з’ясували, що липень 2019 року був найгарячішим місяцем на планеті. Торішня спека побила рекорд серпня 2016-го, перевищивши температуру на 0,08℃.
Кліматичні зміни варто враховувати в міському плануванні. Фонтан у цьому сенсі освіжає. Проте у випадку з майданом Свободи ми маємо справу з 12-ма гектарами бруківки та асфальту без тіні. Кілька десятків дерев ростуть уздовж алеї, але одним фонтаном ситуацію не поліпшити.
Водні об’єкти краще комбінувати з висадкою дерев, кущів та газонами, вважає еколог, голова громадської організації PLATO Микола Рябика. За його словами, чим більше в місті різних трав, тим нижчою може бути температура повітря влітку.
«Висока трава й різнотрав’я дозволяють знизити температуру від 3℃ до 7℃, а то і більше. Якщо ми не будемо масово скошувати газони, то ще й зекономимо фінанси міста та свої нерви. Бо тут присутнє шумове забруднення від газонокосарок, — каже еколог. — Траву потрібно скошувати, але не скрізь. Не треба чіпати її там, де люди практично не ходять, наприклад, біля мостів і трамвайних колій».
Також трава затримує частину води після рясних дощів. Харків’янам добре відома проблема водостоків, які не справляються з дощовими потопами. У результаті — затоплені вулиці, дороги та надовго паралізований транспортний рух.
Це картинка зі шкільного підручника з природознавства. Так виглядає кругообіг води. Дощ чи сніг падає на пагорби, з пагорбів вода стікає в грунт і річки, а звідти — випаровується та у вигляді пари піднімається в хмари.
Із «сухого» фонтану краплі розвіюються вітром і швидко випаровуються, майже не потрапляючи в екосистему.
«У фонтані вода відразу не може братись із водоносних горизонтів, її треба викачувати. Таким чином, конструкції можуть впливати на рівень грунтових вод, а він унаслідок зміни клімату зараз падає. Живлячись цією водою, при неправильному плануванні та використанні фонтани можуть спричинити екологічну катастрофу в місті», — вважає Микола Рябика.
Грамотним підходом еколог називає досвід Каталонії, автономної частини Іспанії. Місцева влада розробила план використання міських водних ресурсів. Так чиновники контролюють рівень грунтових вод і вирішують, де потрібні фонтани, а де — питні свердловини.
Фонтани і COVID-19
Поки в Харкові готуються до відкриття фонтану, Всесвітня організація охорони здоров’я радить відключити всі загальнодоступні фонтани з водою, щоби знизити рівень поширення COVID-19. Від початку пандемії в Римі влада заборонила туристам стояти біля фонтану Треві.
🔵 Chiuso l’accesso alla #FontanadiTrevi.
Pattuglie del I Gruppo Trevi della Polizia Locale hanno chiuso l’accesso al pubblico a scopo preventivo per evitare assembramenti come previsto dal decreto per l’emergenza Coronavirus.#ItaliaZonaRossa #italiazonaprotetta #COVID2019 pic.twitter.com/n6f3R4a4oY— RTL 102.5 (@rtl1025) March 10, 2020
А в Женеві один з найбільших фонтанів у світі — Же-До — відключили в перші дні карантину, поки рівень захворюваності в Швейцарії не знизився. Незважаючи на послаблення обмежень, лікарі просять зберігати дистанцію в півтора метри та носити маски в місцях, де багато людей, у тому числі біля фонтанів.
«Як наш великий майдан можна обіграти в період пандемії? Тут люди можуть розосередитися на безпечній відстані та хоча б дивитися один на одного, що ми втратили на самоізоляції, — розмірковує урбаністка Анастасія Палій. — У Німеччині є гарна практика облаштовувати зелені масиви — величезні газони. Завдяки їм люди могли спілкуватися на свіжому повітрі на безпечній дистанції».
Сквер і майбутній фонтан — лише частина майдану. Ідей для безпечного проведення часу може бути безліч. У чому солідарні архітектори – у відчутті тутешньої свободи й неймовірних просторових переживань.
«Це унікальне середовище. Дріб’язкові підходи до його перетворення або нічого не змінять, або можуть його зруйнувати. Площа Свободи – те, заради чого багато хто приїжджає до Харкова. Її потрібно цінувати, а не завішувати рекламними банерами і телевізорами», – впевнена архітекторка Олександра Нарижна.
