Хочеш щось змінити — зроби це сам. Чотири роки тому такий принцип вибрала для себе команда фестивалю PLAN B.
До інтерв’ю з директоркою фестивалю Аліною Ханбабаєвою — півгодини. Місце зустрічі — «Культура Звуку». Від магазинчика hi-fi техніки й музичних платівок проєкт доріс до організатора вечірок електронної музики, а після — до музичної школи. Хлопці навчають діджеїнгу, грі на фортепіано, вокалу та продакшену.
Крокуємо уздовж Харківської Набережної. Не доходячи до мосту на Московському проспекті, звертаємо та потрапляємо до райончику одноповерхових будинків: житлових і напівзруйнованих. Зупиняємося біля сірих броньованих дверей однієї зі споруд. Вхід — за дзвінком. Хлопець відкриває двері, впускає нас і відразу ж сідає за комп’ютер монтувати. Поруч курить його напарник. У кімнаті приглушене темно-помаранчеве світло та стійкий запах сигарет. На вході — барна стійка з дорогим алкоголем, у кінці кімнати — звукозаписувальна студія. Тут і величезні пульти з десятками кнопок, і підсвічена клавіатура, і мікрофони з інструментами. З колонок лунає музика. М’які пуфи та радянський килим на підлозі — традиційна прикраса подібних місць.
«У Харкові дуже не вистачало такого клубу, — каже Аліна, поки ми налаштовуємо камеру. — До речі, у Слов’янську діджеям теж не було де грати, а людям — ніде розважитися. Можна піти на каву, покурити кальян, сходити на велике міське свято, а на вечірку електронної музики — ні. Тепер там для цього є Shum Rave».
Протягом карантину PLAN B разом з Shum Rave проводили онлайн-вечірки. Новий формат фестивалю включав шість концертів. За час ефірів потанцювали понад 15 000 глядачів.
«Нам писали: “О, ми не знали, що на Донбасі є музиканти, які грають техно!”. Для мене це дуже надихаючі речі. У нас же в Україні немає якісної інфраструктури для музики, ринок лише розвивається. Чим далі від столиці, тим менше у людей ресурсів, тим частіше вони змушені створювати щось самостійно», — продовжує Аліна.
І в цьому — весь PLAN B. Просимо Аліну згадати, з чого все почалося …
«Нам не вистачало великого фестивалю, у тому числі музичного, місця, де люди могли б обмінюватися досвідом. В Україні є маса схожих ініціатив, які створюють те, чого їм не вистачає в повсякденному житті. Але вони можуть одна про одну не знати. Щоби познайомити їх, PLAN B і з’явився», — розповідає Аліна Ханбабаєва.
Зараз PLAN B — це заходи чотирьох днів за трьома напрямками:
- тренувальний табір Idea Boot Camp для активістів та фахівців різних сфер: від музичних і технологічних — до освітніх та антикорупційних ініціатив;
- дискусії та презентації соціально-культурних проєктів;
- концерти сучасної неформатної музики.
«Потрапляючи на PLAN B, людина стає частиною світового контексту. У певному сенсі й Харків є частиною цього контексту. Люди з різних країн приїжджають до нас і бачать, що тут насправді відбувається, бачать людей, які роблять щось цікаве, та їдуть додому в Бейрут, Барселону, Амстердам, Берлін, Піттсбург або Приштину з новим свіжим враженням про Харків і про Україну», — вважає Аліна.
Міжнародний формат команда зберегла і на карантині, організувавши онлайн Idea Boot Camp із менторами з Грузії, Великої Британії, США, Лівану, Сербії та Австрії.
«У нас була така класна вмотивована менторка з Австрії. Спочатку ми з командою не розуміли, чим вона нам допоможе. Ми готуємо інклюзивні вечірки у Харкові, а вона — експертка з прав людини, — згадує Василіса Гайденко, учасниця Idea Boot Camp. — У результаті вона дуже м’яко підвела до того, що ми не маємо бути грантозалежними. Разом відшукали у проєкті складову, завдяки якій зможемо займатись соціальним підприємництвом, тобто продавати свої культурні послуги».
Чи то хендмейд-вироби, фестиваль або фільм — створення будь-якого креативного продукту коштує грошей. Навчитися монетизувати проєкти та виходити хоча б у «нуль» — один з головних запитів учасників нинішнього кемпу.
Ми часто недооцінюємо власні навички, вважає ще один учасник Idea Boot Camp Віталій Собченко. Його надихає проєкт ментора з Бейрута. Іноземець власними силами перетворив «вечірку на задньому дворі» на масштабний фестиваль. Чим не мотивація повторити таке ж у себе вдома? На кемпі Віталій представляє проєкт #СаміСобіФест.
«Ми розбили фестиваль на локації: зона виставок, ярмарків, фудкорт, зона відпочинку та дитячий майданчик. Плюс суспільний простір для креативників: його ми плануємо оформити після фестивалю у вигляді місця для відпочинку та спілкування, — ділиться ідеями Віталій. — Культура робить людей, а люди — культурне місце. І відразу ж з’являються видатні особистості, якими ми потім пишаємося: музиканти, художники, артисти. Мені здається, у Харкові не вистачає закладу, де б вони збиралися після заходів».
Об’єднати культурних менеджерів, музикантів і активістів — ключове, проте не єдине завдання фестивалю. Якщо десь не спрацював план «А», можна поділитися власним планом «Б». Так уперше майданчиком для концертів стала Донецька область. Заводи-шахти-терикони — сучасний Донбас давно про інше. Тут живе молодь, готова боротися зі стереотипами та змінювати суспільство.
«У нас регіон дуже подразнений. Люди притіснялися у часи Радянського Союзу, потім були 90-ті… Щодо Донецької області існує стереотип, що тут лише бандити. Потім війна з Росією почалась. Треба щось робити із цими уявленнями, змінювати упередженість людей. Із цим дуже допомагає PLAN B», — каже Микола Дорохов, ментор Idea Boot Camp і керівник молодіжної платформи «Вільна Хата» в Краматорську.
Разом із Юрієм Дідулою з волонтерського проєкту «Будуємо Україну Разом» у травні 2015-го він провів фестиваль «Гаївки» в нестандартному для регіону форматі.
«Ми намагались відродити традиції святкування Великодня. Гаївки — це на галицькому діалекті ігри, у які грають із приходом тепла навесні. Людям дуже зайшло. А ще особливість фестивалю в тому, що це був перший захід під відкритим небом після військових дій у Краматорську».
PLAN B запустив культурний рух: від районних центрів Львівської та Донецької області — до міст-мільйонників Харкова та Києва. Аліна Ханбабаєва не перестає повторювати: «Ми всі — план “Б” один одного, тому що підсилюємо одне одного та вибудовуємо ком’юніті навколо проєкту». У жовтні команда хоче повернутися до офлайн-формату та готує програму з лекціями з кризового менеджменту, краудфандінгу, фактчекінгу та щодо інших практичних інструментів.
Аліна Ханбабаєва: «Уявіть: щоби зробити вечірку в Харкові, мені достатньо піти до підрядника з оренди звуку та взяти у нього будь-яку апаратуру. Щоб те ж саме зробити в Слов’янську, нам довелося частину апаратури везти з Харкова. Інший приклад — хлопці з Торецька (місто, розташоване максимально близько до лінії фронту) проводять концерти просто в парках і відкрили школу діджеїнгу. Після зустрічі з ними я постійно думаю: адже люди працюють у набагато складніших умовах, ніж ми, і стають прикладом для інших. Як же це круто».
Повну версію інтерв’ю з Аліною Ханбабаєвою слухайте у нашому подкасті:
