“Росте, як на дріжджах…”. Цією фразою ви б точно не описали одяг. Судячи з останніх напрацювань вчених, через кілька десятків років у нашому гардеробі цілком можуть з’явитися речі, вирощені на бактеріях або грибах.
Зазвичай квіти, зів’ялі після свят чи не розпродані флористами, викидають. Але рослинам можна подарувати друге життя, чим і зайнялася американська дизайнерка Кара Пьяцца. Майстриня вже кілька років прикрашає одяг і білизну орнаментами з природного барвника. Сіборі — найдавніша японська техніка фарбування тканин, що відома ще з VIII століття і застосовується до цього часу. Квіткові пелюстки кип’ятять кілька годин. Потім бавовняну або шовкову тканину занурюють у відвар, попередньо зав’язавши вузли в місцях майбутнього орнаменту. Кара пішла ще далі — до квітів додає спеції, рослинні речовини, мінерали, нетоксичні метали і харчові відходи. Виходить фарба, якою можна малювати на тканині.
Роботи Кари — приклад використання біотехнологій в моді. Галузь об’єднує біологів, художників і дизайнерів, її головний інструмент — живі організми: бактерії, гриби, рослини.
Згадаймо підручник біохімії: бактерії перетворюють виноград на вино, дріжджі допомагають тесту стати м’яким хлібом, а молоко перетворюють на густий йогурт. У текстильній промисловості мікроорганізми також можуть бути головним “будівельним матеріалом” або одним з елементів створення органічного волокна.
Німецькі ботаніки Вільгельм Бартлотт і Крістоф Найнус в середині 70-х років вивчали феномен самоочищення листя і квіток лотоса від бруду. З’ясувалося, що на поверхні листя є плівка, яка захищає рослину від пошкоджень, перепадів температур і мікроорганізмів. Захисний шар, або кутикула — це суміш восків і воскоподібної речовини кутину. Кутин знайшли у багатьох рослин, а також у крилах бабок і метеликів. Ботаніки запатентували це явище як «Ефект лотоса» (Lotus-effect). Аналогічну плівку створюють в лабораторіях для медичного текстилю. Матеріал наслідує природі, захищаючи власника одягу від бруду, вологи і бактерій.
У темі органічного одягу деякі дослідники просунулися ще далі. Наприклад, науковий співробітник Школи моди і текстилю в Лондоні створив піджак з мікробів, які беруть участь у процесі ферментації зеленого чаю. В результаті хімічних процесів виходить целюлоза, яку науковець перетворює в оригінальний елемент лука. Рукави та кишені “зливаються” з основною частиною виробу. Волога випаровується, утворюючи шви. Колір одягу залежить від відтінку фруктового або овочевого барвника, яким користується автор.
Британська лабораторія біодизайну Faber Futures також розвиває альтернативний метод фарбування тканин з використанням бактерій з роду стрептоміцетів (Streptomyces coelicolor). Ці організми живуть у ґрунті та морській воді, мають характерний «землистий» запах. Свою технологію вчені називають «революцією у фарбуванні текстилю». Методика дозволяє використовувати в 500 разів менше води, ніж у роботі з традиційними барвниками. Фарба рівномірно розподіляється по тканині. Ніякі допоміжні хімікати додавати в розчин не потрібно.
Як індустрія стає менш токсичною
Екологи, біологи, дизайнери та активісти давно твердять про згубний вплив фешн-індустрії на навколишнє середовище. Три роки тому аналітики Global Fashion Agenda підрахували: світова текстильна і швейна промисловість спожила 79 млрд м³ води, спродукувавши 1715 млн т викидів CO2 і 92 млн т відходів. Якщо у виробництві одягу нічого не міняти, до 2030 року цифри збільшаться, як мінімум, на 50%, вважають дослідники.
За словами фешн-аналітика, засновниці Ukrainian Fashion Education Group Марини Лосєвої, після нафтопереробної галузі мода — найнебезпечніша у світі індустрія. До десяти тонн води йде на один кілограм деніму, джинсового матеріалу. Виготовлення бавовняної тканини вимагає не менше ресурсів.
“У цьому сенсі нам дуже допомагають технології, які розробляють натуральні і технологічні тканини. Наприклад, волоконам з кокоса вже пророкують майбутнє як заміні деніму — в мембрани тканини вплетені волокна кокосової шкірки. Вона м’яка, як трикотаж, вбирає запахи, вологу, комфортна для тіла і дуже практична. А павуковий шовк міцніше сталі в п’ять разів і за якістю нітрохи не гірше традиційного”.
У японців є цікава розробка в цьому напрямку. Біотехнологічна компанія Spiber виростила генетично модифіковані бактерії на цукрі, виділеного з відходів сільського господарства. ГМО-бактерії синтезують білки шовку. Після циклу реакцій молекули відокремлюють, прядуть з них нитки, з яких вже роблять тканини. У рамках експерименту з’явилася перша у світі лижна куртка з матеріалу на основі павутини. Бренд спортивного одягу The North Face Japan спільно з вченими презентував модель Moon Parka. Це водонепроникна, тепла куртка, що дихає.
Фірма оцінила товар в $1400. Річ екологічніше звичних курток з нейлону і поліестеру, в цих тканинах є частка нафтопродуктів.
Марина Лосєва: “Якщо у XX столітті мода була авангардом, то сьогодні вона виявилася більш інертною, ніж інші галузі, які адаптують технології. Закордонні вчені активно працюють над створенням smart clothes (розумного одягу — ред.), ніби це наша друга шкіра. Вже існують тканини, здатні живити організм вітаміном Е або ліками. Людині можна не робити уколи. Тканина рівномірно розподілить лікувальні речовини по шкірі. Звучить фантастично, але це серйозна наука — фабрицевтика. Дизайнери та стилісти Ukrainian Fashion Education Group вже два з половиною роки вивчають цю науку”.
У виробництві гіпоалергенного одягу використовують морські водорості. Німецько-ізраїльська фірма Algalife вирощує з них волокна тканини та барвники. У виробництві використовується тільки сонячне світло і вода. У планах компанії — змінити хімічні сполуки водоростей таким чином, щоб через тканину людина отримувала вітаміни. З екологічного матеріалу розробники хочуть шити спортивний одяг.
Більшість спортивних товарів — від лосин і майок до карематів — водовідштовхувальні завдяки так званим перфторированним речовинам. Але такі покриття часто токсичні, плюс з часом втрачають пружність від впливу навколишнього середовища. Американська технологічна компанія Checkerspot намагається з’ясувати проблему за допомогою гідрофобних покриттів без фтору. Вони зносостійкі і безпечні для здоров’я.
З розвитком biotech індустрія моди радикально зміниться. Органічний одяг — порятунок для планети. Непотрібні речі підуть на компост, а не сміття. Однак біотехнології не скоро замінять традиційні методи виробництва й фарбування тканин. Вчені намагаються тримати баланс між екологічністю тканин і собівартістю. Одяг з біоматеріалів буде дорожче звичайного з-за особливостей виробництва, кількості та властивостей матеріалів, унікальності кожної партії. Буде потрібно час, щоб налаштувати біологічні процеси в промислових масштабах і зробити речі доступними.
