Адвокати впродовж року консультували та навчали правовим аспектам пенсіонерів та осіб з інвалідністю.
«Правова школа для осіб третього віку» — соціальний проєкт, який організували учасники громадської організації «Харківська асоціація незрячих юристів». Під час реалізації ції програми адвокати навчали пенсіонерів та осіб з інвалідністю, як можна розпорядитися майном і не потрапити в тенета аферистів, отримати через суд свідоцтво про смерть близьких, що загинули на окупованій території, як відстоювати права в суді та вирішувати інші проблеми.
«Школу» підтримав Фонд розвитку демократії Посольства США в Україні. Ми поспілкувалися з організаторами проєкту й представником фонду та дізналися, які питання турбують людей похилого віку та яку роль у розвитку громадянського суспільства відіграє міжнародний грантодавач.
Як виникла ідея проєкту, і хто такі «люди третього віку»?
Олег Лебедюк, адвокат, керівник «Асоціації»: З 2003 року, коли в нас запрацював телефон довіри, ми прийшли до висновку, що люди похилого віку, ті, хто знаходяться постійно вдома, мають певні проблеми з реалізацією прав щодо їхньої власності. Часто вони запитували, як бути з майном після смерті. Ми зрозуміли, що цю проблему потрібно якось вирішувати.
Ігор Шрамко, юрист-консульт «Асоціації»: Одним із сегментів, з яким ми працюємо, є якраз клієнти умовно «третього віку» — люди похилого віку. В рамках проєкту ми співпрацювали з територіальними центрами надання соціальної допомоги й надавали правову допомогу їхнім клієнтам — пенсіонерам та особам з інвалідністю. Друга категорія, з якою працювали, — соціальні робітники.
У чому сутність проєкту? Які заходи передбачалися?
І. Ш.: По-перше, ми проводили лекції, семінари та круглі столи за різною тематикою. На них ми розглядали, наприклад, чим відрізняється договір довічного утримання від спадкового договору (так, після підписання останнього людина вже не буде власником свого майна). Також інформували про судові аспекти слухачів «Радіо Слобожанщини».
О. Л.: Навчання проходило в усіх територіальних центрах міста, а також на базі громадських організацій Українське товариство сліпих і Українське товариство глухих. У тренінгах брали участь соціальні працівники. Крім того, в межах проєкту ми консультували за телефоном соцпрацівників і людей, які зверталися з конкретними проблемами.
З якими питаннями люди найчастіше зверталися за консультацією?
О. Л.: Основні — це правові аспекти оформлення субсидій, довічного утримання, спадкування або дарування.
Юридична допомога була безкоштовною?
І. Ш.: Так. Однак проєкт не передбачав сплату судового збору. Якщо подавалася заява до суду, тоді кошти сплачував клієнт. До речі, тут є така несправедливість у законодавстві. Законом про судовий збір передбачені пільги для осіб з інвалідністю першої та другої групи. Як правило, люди з вадами слуху належать до третьої групи, хоча відсутність слуху — серйозна інвалідність, на наш погляд. Тож вони сплачують судові витрати в повному обсязі.
Де брали кошти на проєкт і скільки взагалі було витрачено?
І. Ш.: Приблизно 15 тисяч доларів ми отримали як грант від Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. І приблизно 12 тисяч були залучені з інших джерел — власний внесок, кошти місцевого бюджету та центрів зайнятості. Взагалі це наш четвертий проєкт, який підтримав Фонд.
В Україні є багато різних громадських організацій і центрів, які надають безкоштовні юридичні консультації. Не так давно з’явились центри надання вторинної правової допомоги, які забезпечують представництво в суді. Як ви вважаєте, чи є потреба в нових подібних проєктах, зокрема чи була вона у «Школі»?
О. Л.: Я міг би цю ситуацію порівняти з пропозиціями на ринку послуг. На кожний пиріжок є свій покупець (посміхається). Коли через центри почала надаватися безоплатна вторинна правова допомога у цивільних і адміністративних справах — це було певною революцією. Однак людям буває складно зібрати необхідні для надання допомоги документи. Крім того, деякі категорії не можуть претендувати на безкоштовного адвоката (якщо їхні доходи перевищують встановлений мінімум, навіть на 10—20 гривень). Тому поруч із центрами є багато ресурсів (юридичні клініки при навчальних закладах, громадські приймальні при депутатах, організації, що обслуговують учасників АТО, тощо). Тож цей спектр є дуже широким.
Соціальні проєкти потрібно підтримувати, якщо вони корисні для тієї чи іншої верстви суспільства. Чим більше громадських організацій буде виникати, чим більше буде конкуренція, тим якіснішою буде допомога.
Про міжнародну підтримку
Фонд демократичного розвитку посольства США в Україні фінансує десятки проєктів щороку. Чому вирішили підтримати саме «Правову школу»? Як взагалі відбираються проєкти для отримання грантів?
Браян Фурман, заступник аташе з питань культури та освіти Посольства США в Україні: Ми отримуємо зазвичай велику кількість заявок, які розглядає грантова комісія та відбирає з них переможців. Саме цей проект був один з найкращих і відповідав цілям Фонду. Головна з них — це розвиток та побудова громадянського суспільства. Ми намагаємося приділяти значну увагу підтримці прав людей.
Чому Фонд зацікавлений у підтримці проєктів в Україні, зокрема в Харкові?
Б.Ф.: Коли ми говоримо про культурні програми посольства та проєкти Фонду сприяння демократії, то вважаємо, що це сприяє утворенню сталих зв’язків між Україною та США. Головною метою культурних ініціатив є пошук взаєморозуміння між народами двох країн, а ціллю пропозицій Фонду — побудова громадянського суспільства. Є багато кейсів, як саме підтримка демократичних ініціатив та рухів зміцнює світову громаду, зокрема в США.
В Україні багато громадських проєктів роками фінансуються міжнародними грантодавачами. Як ви вважаєте: чи може в майбутньому наша держава перебрати на себе спонсорування?
Б.Ф.:Один із найбільших викликів для різних організацій — пошук альтернативного фінансування. Адже немає гарантії, що вони будуть і надалі отримувати допомогу від тих самих установ. Чи може альтернативним джерелом фінансування стати держбюджет — це вже питання до українського уряду.
