Верховна Рада на другому засіданні підтримала пропозиції Володимира Зеленського щодо змін до Конституції.
За словами аналітиків ГО «Центр UA», це відбулося настільки швидко, що більшість депутатів від пропрезидентської партії не можуть пояснити ані актуальності та важливості змін, ані їхніх нюансів. У самих законопроектах та пояснювальних записках до них немає конкретики. Аналітики ГО «Центр UA» проаналізували, як ці зміни можуть вплинути на життя українців і які загрози вони несуть для безпеки кожного громадянина.
На погляд аналітиків, є три законопроекти, які несуть у собі ризики. Один з них — про право законодавчої ініціативи народу.
«Зеленський сказав, що кожен з нас тепер є Президентом. Це було одне з його найголовніших гасел під час виборчої кампанії. Тепер цю обіцянку хочуть реалізувати у наступний спосіб, аби народ України мав можливість подавати законопроекти», — говорить керівник департаменту публічної політики Андрій Андрушків.
Проте, можливість цього представлена досить нечітко та з формулюваннями, які дозволятимуть зловживання. За словами аналітика Назара Заболотного, така система може привести до того, що одного дня Верховна Рада обмежить законом деяких суб’єктів законодавчої ініціативи. Перш за все під ризиком опиниться опозиція.
Також пропонується надати народу право подавати законопроекти. Такий механізм діє у 18-ти країнах Європи та реалізується через підписання петицій. Але в умовах російської агресії та впливу олігархів в Україні цей механізм може спрацювати не на користь українського народу, переконані експерти. До того ж, на сайті Президента вже розміщені декілька петицій, які зібрали потрібну кількість голосів, але реакції на них немає.
«Така система зніме з партій відповідальність за просування будь-яких негативних ініціатив. Завжди можна під виглядом волі народу подавати відверто лобістські ініціативи», — застерігає Назар.
Другий законопроект стосується дострокового припинення повноважень народного депутата. Президент пропонує позбавляти нардепів мандата за «кнопкодавство» через суд. Нести відповідальність має і той депутат, який натиснув кнопку, та інший, котрий віддав свою картку для голосування. Але, враховуючи те, що в Україні судовий розгляд можна затягнути на роки, в успіх такої ініціатив аналітик не вірить.
«Депутату треба протриматися максимум чотири роки до закінчення скликання, бо справа буде щодо позбавлення його мандату конкретного скликання. Потім переобрався — та все, проблем немає», — пояснює Заболотний.
Вирішення проблеми «кнопкодавства» вже є. В залі засідань ВР під кожним пультом встановлена сенсорна кнопка, яка фізично унеможливлює голосування за себе та ще за когось. Єдина причина, чому вона не працює, це відсутність змін до Регламенту.
Також пропонується, аби Президент призначав голів НАБУ та ДБР, створював нові регуляторні органи. Експерти вважають: доречніше одноразово надати Президентові повноваження створювати такі органи та призначати директорів, а всі наступні призначення має робити Кабмін.
Андрій Андрушків переконаний, що такі швидкі рішення та недалекоглядність можуть призвести до негативних наслідків, адже в історії України вже є ряд таких моментів.
«Наприклад, текст Конституції 1996 року. В той час Президент Леонід Кучма був досить слабким, у нього не було більшості в парламенті. Тодішня більшість соціалістів та комуністів наполягла на дозволі перебування Чорноморського флоту РФ на території Криму. Ця бомба сповільненої дії спрацювала у 2014 році, коли «зелені чоловічки» вийшли сами з військових частин РФ, розташованих в Криму», — наводить приклад Андрушків.
Він радить громадянам звертатися до своїх депутатів-мажоритарщиків та вимагати від них не голосувати за законопроекти, які можуть нанести шкоду Україні.
